.png){kind=link}
| П • О • Р | Інтермеццо | ||
|---|---|---|---|
| Вступ | Пролог | Ⅰ · Ⅱ · Ⅲ · Ⅳ | Епілог |
Інтермеццо Ⅳ — шостий (проміжний) відеоролик гри Mafia: The City of Lost Heaven.
Програється між розділами Вершки суспільства та Перевибори. Кульмінація бесіди між Томом і детективом Норманом, розпочатої в Прологу. Продовження історії…
Поза кадром[]
Том розповів про події розділу Вершки суспільства.
Стислий зміст[]
Сальєрі — господар міста. Том розуміє, що мафіозі рідко помирають від старості. Жадоба — лайно. Фото 1920 року, історія сім'ї Пеппоне. Вірити не можна нікому, але потрібно.
Повний діалог
— Отже, ти вбив Морелло! Мабуть, приємне відчуття, га?
— Ми святкували перемогу. Сальєрі очманів від радості, звісно. Фактично ми керували всім містом, і здавалося, що кровопролиттю прийшов кінець. Деякий час я ходив королем, поки мене не протверезила одна думка: якщо звичайний хлопець, на зразок мене, зміг убити найкрутішу людину в місті, чи допомогла йому його сила? Чорт, якби він не був таким крутим, можливо, був би живий досі. Я подумав, що, наскільки б ти не був сильний, завжди знайдеться хтось сильніший і гримне тебе.
— І що за висновок ти зробив?
— Жадоба — лайно! Коли в тебе немає грошей, ти гадаєш, що тобі вистачило би незначної зарплати. Потім ти розумієш, що потрібно би завести хорошу машину. Отримуєш класну роботу, підвищення, але насправді вже мрієш забратися ще вище. Не встигнеш озирнутися, як уже мітиш у Президенти Сполучених Штатів і мрієш виграти війну з німцями. На щастя, навряд чи тебе виберуть. Плюс до того вся ця гонка з "наступанням" один одному на п'яти має одну ваду: весь час доводиться дивитися, як би хто-небудь не наступив на п'яти тобі. Отже, я міцно задумався, чи не змінити в житті пріоритети.
— Прямо як за книжкою, ха-ха!
— Та хоч обсмійся. Знаєш, що було останньою краплею? — Це!..
— Що це?
— Знято в 1920. Старий — дон Пеппоне. Двоє молодших — Сальєрі й Морелло. Це фото переконало мене в тому, що такий спосіб життя роз'їдає душу. Морелло й Сальєрі були друзями, й обидва вони при владі Пеппоне були авторитетами. Але в двадцятих вони за щось вбили дона Пеппоне. Досить дивно, Сальєрі досі захоплюється цим хлопцем. Після цього вони поділили місто, і кожен керував своєю половиною, але потім вони один одному поперек горлянки стали. А я скінчив тим, що став знаряддям Сальєрі у вбивстві його найкращого друга, позбавивши його того, щоби дивитися Морелло в очі. Мені спало на думку, що мої друзі й ті, кого я люблю, — такі ж. Що коли-небудь я повернуся до Полі й виявлю, що дивлюся в дуло пістолета. Я ні в кому не міг бути впевнений — ні зверху, ні знизу, аж до найнижчого рівня.
— Але ж ти кожен день ризикував життям. Бути бойовиком мафії — не мед, судячи із твоєї розповіді?
— Одна справа, коли ти живеш одним днем, коли ти повний енергії та б'єшся не на життя, а на смерть, поруч із тим, хто тобі, як брат. Ви — просто два бійці, які знають, в чому їх обов'язок, і все залежить від здатності виживати. Це війна. Постійне почуття, що ти не можеш довіряти навіть другу — жахливе! Ти — один, і смерть може з'явитися, звідки завгодно. Я ночей не спав, розмірковуючи, чи був жарт мого кращого друга просто жартом, чи це був натяк на моє власне усунення. Людині потрібен хтось, кому можна довіряти…